«Довгий шлях до діагнозу» – Оксана Бистрова

Пам’ятаєш свій перший напад головного болю? Яким він був?

Першого нападу вже й не згадаю… Але досі дуже добре пам’ятаю інше: розгубленість, страх і навіть паніку, коли звичні знеболювальні не допомагали зняти біль.

Після якого моменту ти зрозуміла, що це щось серйозне, і ці болі можуть повторюватися?

Це мав бути насичений тиждень, повний планів, робочих проєктів та розваг з дітьми.

Натомість замість насиченого тижня я просто випала з життя на три дні. І що найстрашніше – нічого не допомагало. Я лежала й ловила себе на думці, що єдине, чого я хочу – щоб це скоріше скінчилося.

Іноді між першими симптомами й точним діагнозом проходить чимало часу. Як було у твоєму випадку – скільки часу минуло, поки ти дізналася, що це саме мігрень?

У моєму випадку це були роки. Напади повторювались усе частіше, але кожного разу я думала, що причина у чомусь іншому: перевтома, проблеми з шиєю, стрес. Ті самі «три дні», коли я випадала з життя, стали звичними, але я досі не розуміла, що це мігрень. Просто на той момент ніхто не сказав мені цього прямо, і я сама не могла скласти всі симптоми в єдину картину.

А до яких спеціалістів ти зверталася в цей період? Як тобі пояснювали те, що відбувається?

Я постійно зверталася до неврологів. Річ у тім, що мої напади починалися з болю в шиї – іноді настільки нестерпного, що я не могла навіть поворухнути головою. Вважала, що в мене проблеми з шийним відділом хребта, тому роками саме його і лікувала. Діагностика майже не змінювалася, лікарі були різні, але рекомендації майже однакові. Результату, на жаль, теж не було – біль повертався знову і знову.

Ти вже згадувала, що під час нападів буквально випадала з життя на кілька днів. Це, звісно, сильно впливає і на плани, і на загальну якість життя. Як саме головний біль впливав на твоє повсякденне життя?

Ці дні змушували мене переглядати все – від робочих задач до елементарних побутових справ. Я завжди знала: якщо починається напад, у найближчі дні доведеться скасувати зустрічі, відмовитися від спорту, перекласти на когось інші обов’язки. Особливо шкода було моментів із сім’єю – якихось планів, прогулянок, спільних вихідних, які доводилося переносити або скасовувати. Але водночас я все ж таки намагалася ці дні прожити, а не пережити. Шукала, що все ж можу робити в такому стані, аби не відчувати себе зовсім безпорадною. Мабуть, саме через це зараз я дуже ціную час, коли нічого не болить 😊

Хто допоміг тобі врешті зрозуміти причину болю?

Це був звичайний робочий день в офісі. Черговий напад почався раптово, без типового «попередження» у вигляді кількох годин дискомфорту. Було настільки зле, що, здається, це було помітно всім. Один із колег звернув увагу на мій стан і порадив звернутись до лікарів, які спеціалізуються саме на головному болю. Саме після цієї розмови я вперше серйозно задумалась, що, можливо, треба шукати проблему не в шиї, а зовсім в іншому напрямку. І ця порада стала тим першим кроком, який зрушив усе з мертвої точки.

Хто саме встановив тобі мігрень? Пам’ятаєш свою реакцію?

Лікар, який спеціалізується на проблемах болю зрештою встановив цей діагноз і призначив лікування. І саме тоді в моїй голові ніби склався пазл: я зрозуміла, що біль у шиї – це передвісник, що мені потрібні специфічні препарати, що є тригери, які потрібно вивчити, і що замість трьох днів болю я можу мати лише кілька годин. Було і полегшення, і страх: а раптом це знову не воно? А якщо не спрацює?

І як змінилося твоє життя після встановлення діагнозу?

Гірше не стало 😊 Навпаки, магічним чином усе стало лише краще. Напади все ще трапляються, але вже не так часто. Призначене лікування дозволяє досить швидко зняти біль, тому він не встигає стати таким інтенсивним. І що для мене найважливіше – я більше не переглядаю свої плани і не відкладаю життя на потім.

Часто лікування потребує часу, підбору, терпіння. Чи вдалося одразу підібрати лікування? Чи ще продовжуєш шукати найкраще рішення для себе?

Лікування підібрали одразу, це мабуть бонус за довгий шлях діагностики 😊. Все ще вносимо корективи, але незначні.

Що б ти сказала тим, хто лише нещодавно дізнався, що має мігрень, або тільки починає шукати відповіді на свої симптоми?

Перш за все – якщо діагноз уже поставлено, то найскладніша частина вже позаду. А якщо ви ще на етапі пошуків – не здавайтеся, продовжуйте слухати себе й шукати лікаря, якому довірятимете. Дуже важливо не ігнорувати сигнали від тіла й не відкладати турботу про себе «на потім». У нас у всіх є купа справ, відповідальностей, дедлайнів, але здоров’я – це те, що може вмить поставити на паузу все інше. І коли ти це усвідомлюєш, то починаєш зовсім інакше дивитися на час, на плани, на буденні речі.

Можливо, саме через це я і працюю у сфері фармаконагляду, щоб інші люди могли отримувати лікування з максимальною увагою до його безпеки. Ми щодня працюємо над тим, щоб ризики виявлялися вчасно, а користь від терапії залишалася максимальною. І кожна така історія, як моя, лише підкреслює, чому ця робота має значення.

Так, шлях непростий. Але я точно знаю: життя того варте 😊