Мігрень та депресія
На цій сторінці:
Мігрень та депресія: взаємозв'язок і вплив
Численні дослідження підтверджують зв’язок між цими станами та вказують на його стійку двонаправленість: з одного боку, мігрень підвищує ризик розвитку тривожності та депресії, а з іншого ─ тривожні розлади нерідко передують появі мігрені. Депресія ж часто розвивається на тлі хронізації мігрені та зростання її впливу на повсякденне життя.
Обидва захворювання нерідко співіснують, і це може бути пов’язано з деякими спільними факторами розвитку:
- Хронічний стрес
- Генетичні механізми
- Дисбаланс біологічно активних речовин
- Особливості структури й роботи головного мозку
- Вплив статевих гормонів
Стрес негативно впливає на широкий спектр процесів в організмі. У пацієнтів із мігренню та депресією саме стрес часто є пусковим механізмом, що поглиблює прояви обох станів. Мігрень може сприяти розвитку депресії ─ через часті напади, втрату контролю над плануванням, страх повторного нападу та відчуття безпорадності.
Спадкові фактори залучені у значну частину випадків виникнення депресії, і мігрені. Обидва стани мають полігенний характер. Дослідження на близнюках показують, що вже згадана двонаправленість цих станів у частини пацієнтів має спільну генетичну основу.
Вважається, що значну роль у зв’язку між мігренню та депресією відіграють певні біологічно активні речовини, зокрема серотонін, дофамін, гамма-аміномасляна кислота та субстанція Р. Нейрохімічний дисбаланс цих речовин може впливати на структури мозку, відповідальні за сприйняття болю, регуляцію емоцій та реакцію на стрес.
Пацієнти з мігренню та депресією мають певні структурні та функціональні особливості головного мозку, продемонстровані в нейровізуалізаційних дослідженнях.
Відомо, що і мігрень, і депресія частіше зустрічаються у жінок. Коливання рівнів естрогену безпосередньо пов’язані зі схильністю до мігрені та розладів настрою. В той час, у чоловіків із хронічною мігренню іноді відмічають знижені рівні тестостерону. Тож, статеві гормони також займають не останнє місце серед факторів, які впливають на розвиток мігрені та депресії.
Новітні методи терапії мігрені
Статистичні дані та дослідження
Наскільки ж істотний зв’язок між мігренню та депресією? Тривожність і депресія є найпоширенішими супутніми розладами при мігрені – дві третини пацієнтів із хронічною мігренню та трохи менше половини пацієнтів із епізодичною мігренню страждають на супутні психічні розлади. 35-45% пацієнтів із мігренню мають депресію, а 40-58% – тривожність.
У пацієнтів із мігренню та супутніми психічними розладами підвищуються й інші ризики, зокрема:
- переходу мігрені в хронічну форму,
- надмірного вживання лікарських засобів,
- формування мігрені, яка важко піддається лікуванню
- погіршення якості життя та ще більш відчутної втрати працездатності.
Пацієнти з мігренню також мають майже в чотири рази вищий ризик генералізованого тривожного розладу та підвищений ризик біполярного розладу. Хронічна мігрень асоційована з істотно підвищеною ймовірністю посттравматичного стресового розладу.
Як оптимізувати лікування мігрені?
Медикаментозне лікування мігрені та депресії
Діагностика супутніх захворювань при мігрені є вкрай важливою, адже це впливає на вибір лікувальної тактики.
Серед препаратів, що використовуються для лікуванні мігрені, є такі, що можуть погіршувати прояви депресії, або ж вступати в небажану взаємодію із препаратами, що застосовуються для її лікування.
Наприклад:
- опіоїди та окремі бета-блокатори можуть погіршувати симптоми депресії;
- частина антиконвульсантів може негативно впливати на настрій, хоча інші ─ навпаки мають стабілізуючий ефект.
Ще один важливий нюанс, про який необхідно пам’ятати – можливість виникнення серотонінового синдрому при одночасному застосуванні триптанів і певних антидепресантів (селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або серотоніну та норадреналіну).
Ризик цього ускладнення є низьким, але він зростає при використанні кількох антидепресантів одночасно, підвищенні доз або додаванні інших препаратів, що впливають на серотонін. Тому, перед застосуванням будь-яких нових препаратів, слід проконсультуватися з лікарем та обов’язково розповісти про ті препарати, які ви вже приймаєте, аби виключити будь-яку небажану взаємодію.
Хороші результати у пацієнтів із мігренню та супутніми психічними розладами демонструють ботулотоксин та анти-CGRP моноклональні антитіла. Особливий інтерес викликають дані дослідження одного з анти-CGRP моноклональних антитіл у пацієнтів із великим депресивним розладом та мігренню. Лікування було пов’язане зі статистично значущим зменшенням вираженості не тільки мігрені, але й депресії. Ці результати є перспективними, проте потребують подальшого підтвердження, оскільки анти-CGRP моноклональні антитіла наразі схвалені лише для профілактики мігрені.
Психотерапевтичні підходи та підтримка
Одним із ефективних підходів до лікування пацієнтів із мігренню та депресією є психотерапія, зокрема, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).
Рандомізовані контрольовані дослідження показують хороші результати КПТ як доповнюючої терапії до лікування антидепресантами при хронічній мігрені.
Психотерапевтичні підходи допомагають краще протистояти стресу, змінювати спосіб мислення та реакцію на тригерні події, покращувати відчуття контролю та впевненості у собі. Водночас певним викликом може бути неготовність пацієнта говорити про психологічні труднощі або скептичне налаштування стосовно дієвості психотерапії.
Специфічна терапія мігрені
Висновки
Зв’язок між мігренню та депресією є доведеним і двонаправленим. Це підтверджують статистичні дані та численні дослідження, що демонструють спільні біологічні, генетичні й нейрохімічні механізми.
Лікування мігрені у пацієнтів із депресією потребує зваженого підбору лікувальної стратегії, оскільки частина препаратів може впливати на настрій та погіршувати депресію. І навпаки, застосування інших видів терапії можуть позитивно впливати як на перебіг мігрені, так і на супутні емоційні розлади.
Депресія пов’язана з більшою тяжкістю мігрені та підвищеним ризиком надмірного застосування лікарських засобів, що ще більше ускладнює лікування. Поєднання медикаментозних методів, психотерапії та стратегій контролю стресу може істотно зменшувати тягар обох станів і покращувати якість життя пацієнтів.
Список літератури
- https://link.springer.com/article/10.1007/s11940-019-0557-2
- https://americanmigrainefoundation.org/resource-library/link-between-migraine-depression-anxiety/
- https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/migraine-headache/expert-answers/migraine-medications/faq-20058166
- https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6734261/
- https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/2514183X18823377
- https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/migraine-headache/expert-answers/migraine-medications/faq-20058166
- https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/31106971/
- https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC7357317/
- Ligthart L., Hottenga J.J., Lewis C.M. et al. (2014) Genetic risk score analysis indicates migraine with and without comorbid depression are genetically different disorders. Hum. Genet., 133(2): 173–186.
- Payne JL. Int Rev Psychiatry. 2003;15(3):280-290.
- Shields LBE, et al. Neurol Int. 2019;11(2):8079.
- Buse DC, et al. J Neurol. 2013;260(8):1960-1969.
- Ashina S, et al. J Headache Pain. 2012;13(8):615-624.
- Heckman BD, et al. Pain. 2009;146(1-2):56-64.
- Sink K.S., Walker D.L., Yang Y. et al. (2011) Calcitonin gene-related peptide in the bed nucleus of the stria terminalis produces an anxiety-like pattern of behavior and increases neural activation in anxiety-related structures. J. Neurosci., 31: 1802–1810
Від своєчасної постановки правильного діагнозу та вибору терапії залежить ефективність лікування мігрені. Уникайте самолікування, щоб не зашкодити своєму здоров’ю. Зверніться до спеціаліста, який допоможе вам приборкати мігрень.