Мігрень та депресія

Як пов’язані мігрень і депресія? Численні дослідження підтверджують такий зв’язок і вказують на його стійку двонаправленість: з одного боку, мігрень є чинником, що істотно підвищує ризик розвитку тривожності та депресії, а з іншого боку, існують дані, що тривожні розлади передують мігрені.

Ці два захворювання часто співіснують, що може бути зумовлено деякими спільними причинними факторами:

• хронічний стрес
• генетичні механізми
• дисбаланс біологічно активних речовин
• особливості головного мозку
• статеві гормони

Стрес негативно впливає практично на всі аспекти нашого здоров’я. У випадку мігрені та депресії цей вплив дуже виражений. Сама собою мігрень є серйозним обтяжливим чинником, що також може виступати поштовхом до розвитку депресії.

Хвилювання через очікування чергового нападу мігрені, труднощі з плануванням важливих подій, відчуття безпорадності через фактор непередбачуваності – це все те, з чим постійно стикаються пацієнти з мігренню.

Фактори спадковості залучені майже в половині випадків виникнення депресії та мігрені. Обидва ці стани мають полігенний характер. Дослідження на близнюках показують, що вже згадана двонаправленість у 20% випадків має спільну генетичну основу. Адже обидва захворювання мають деякі спільні молекулярні та клітинні механізми.

Вважається, що значну роль у зв’язку між мігренню та депресією відіграють певні біологічно активні речовини, зокрема серотонін, дофамін, гамма-аміномасляна кислота та субстанція Р. Нейрохімічні зміни можуть зумовлювати дисбаланс в активності структур мозку, які залучені в нервово-судинний шлях передавання болю. Деякі дослідження показують, що пептид, кодований геном кальцитоніну (CGRP) також може брати участь у реакціях організму на стресогенні фактори. Відповідно, пригнічення рецепторів CGRP може бути корисною стратегією для зменшення тривоги.

Пацієнти з мігренню та депресією мають структурні особливості головного мозку, порівняно з пацієнтами лише з одним із цих захворювань або без жодного з них. Недавні нейровізуалізаційні дослідження показали низку характерних функціональних і структурних змін у головному мозку таких пацієнтів.

Відомо, що і мігрень, і депресія частіше спостерігаються в жінок. Так, коливання рівнів естрогену, безпосередньо пов’язані зі схильністю до мігрені та розладами настрою, тоді як у чоловіків із хронічною мігренню відзначається зниження рівня тестостерону. Тож статеві гормони також займають не останнє місце серед чинників, які впливають на розвиток мігрені та депресії.

Діагностика супутніх захворювань під час мігрені вкрай важлива, особливо, коли йде мова про депресію. Це тому, що серед препаратів, що використовуються для лікування мігрені, є багато таких, які можуть погіршувати прояви депресії або вступати в небажану взаємодію з препаратами, що застосовуються для її лікування. Наприклад, опіоїди, блокатори бета-адренорецепторів і антиконвульсанти можуть погіршувати стан пацієнтів із депресією.

Ще один важливий нюанс, про який необхідно пам’ятати пацієнтам із депресією під час скоропомічної терапії мігрені, – імовірність виникнення серотонінового синдрому внаслідок небажаної взаємодії між триптанами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну чи інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну.

Ці класи антидепресантів підвищують концентрацію серотоніну, а триптани безпосередньо взаємодіють із деякими його рецепторами. Серотоніновий синдром – доволі рідкісне, але небезпечне явище. Цей стан характеризується вираженими неврологічними, психіатричних і вегетативними симптомами, а в деяких випадках навіть може загрожувати життю.

Ризики виникнення серотонінового синдрому зростають, коли застосовується більш ніж один препарат із цих видів антидепресантів, збільшується їх дозування або використовуються деякі опіоїди чи антиконвульсанти. Тому перед застосуванням будь-яких нових препаратів потрібно проконсультуватися з лікарем і обов’язково розповісти про ті препарати, які ви вже приймаєте, щоб виключити будь-яку небажану взаємодію.

Хороші результати під час лікування пацієнтів із мігренню та депресією отримують у разі застосування ботулотоксину, а також новітніх анти-CGRP моноклональних антитіл. Особливий інтерес становлять результати нещодавнього дослідження оцінки  ефективності одного з анти-CGRP моноклональних антитіл у пацієнтів із великим депресивним розладом і мігренню. Лікування було пов’язане зі статистично значущим зменшенням вираженості не тільки мігрені, але й депресії. Це може бути корисним варіантом для зменшення вираженості симптомів і сукупного тягаря мігрені та депресії в тих, у кого діагностовано обидва захворювання.