Як оптимізувати лікування мігрені?

Кожен пацієнт із мігренню завбачливо носить із собою скоропомічну пігулку, без якої больовий напад ризикує розвинутися до жахливих масштабів. Проте, тут може критися підступний нюанс: занадто часте вживання знеболювальних може призвести до… головного болю. Це неприємне явище має назву абузусний головний біль або головний біль, пов’язаний із надмірним застосуванням лікарських засобів. Головний біль унаслідок зловживання ліками може розвинутися в разі регулярного вживання щонайменше одного скоропомічного засобу 10 і більше днів на місяць протягом трьох місяців. До розвитку абузусного головного болю може призвести занадто часте вживання будь-яких абортивних препаратів від мігрені, зокрема нестероїдних протизапальних засобів, похідних ерготаміну, триптанів.
Однак, найчастіше ця проблема виникає в разі застосування нестероїдних протизапальних засобів, зважаючи на їхню загальну доступність і широкий вибір.

Пацієнти з мігренню стикаються з абузусним головним болем частіше, ніж пацієнти з головним болем інших типів (наприклад, головний біль напруги).

Ще один цікавий факт — часте застосування знеболювальних засобів для полегшення болю інших типів (наприклад, болю в спині) переважно не спричиняє медикаментозно-індукованого головного болю.

Щоб уникнути розвитку головного болю внаслідок надмірного застосування ліків, потрібно вживати скоропомічні препарати від головного болю не більше як 2–3 дні на тиждень. Із підрахунком загальної кількості днів застосування засобів абортивної терапії допоможе щоденник головного болю. Його регулярне та ретельне заповнення дасть вам змогу контролювати вживання ліків.
Потрібно також пам’ятати про наявність превентивної терапії, завданням якої є скорочення кількості больових нападів, а разом із ними й частоти застосування знеболювальних засобів.

Потребу в призначенні профілактичного лікування визначає лікар. Причому перелік показань для профілактичного лікування є досить широким:

• напади суттєво перешкоджають життю, попри застосування скоропомічних засобів;
• часті напади мігрені (≥ 4 мігренозних дні на місяць);
• протипоказання до застосування триптанів та/або інших абортивних препаратів;
• недостатня ефективність або надмірне використання засобів абортивної терапії;
• побічні ефекти в разі застосування засобів абортивної терапії;
• геміплегічна мігрень або інші рідкісні типи мігрені, які супроводжуються ризиком виникнення неврологічних ускладнень;
• бажання пацієнта.

Є різні типи профілактичних засобів, що мають свої переваги та недоліки й особливості застосування.
До прикладу, β-блокатори показані для використання в пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця. Але їх треба уникати у випадку бронхіальної астми чи хронічного обструктивного захворювання легень.
Антидепресанти демонструють хороший ефект у пацієнтів із супутньою депресією чи безсонням, однак мають високий ризик розвитку побічних ефектів і не підходять пацієнтам літнього віку.
Протисудомні препарати не сумісні із можливою вагітністю (пацієнти з мігренню — переважно жінки дітородного віку).
Також більшість препаратів традиційної превентивної терапії об’єднують деякі організаційні складнощі, пов’язані зі щоденним споживанням таблеток і кропітким процесом підбору оптимального дозування.
Ботулінотерапія — один із цікавих напрямів профілактичної терапії мігрені, що може бути показана в разі хронічної формі. Але треба зважати на різницю з традиційними косметичними ін’єкціями — адже в цьому випадку вводиться значно більша кількість препарату та кількість таких ін’єкцій теж відчутно більша (до 30–40 точок уведення). Це позначається і на комфорті, і на вартості такої процедури, ефект якої триває кілька місяців.
Новітня анти-CGRP превентивна терапія, згідно з останніми дослідженнями, вважається найбільш прицільною та добре переноситься, причому ін’єкції здійснюються щомісячно або щоквартально.

Іноді для досягнення бажаного ефекту необхідно комбінувати декілька різних профілактичних засобів. Деякі підходи нефармакологічної терапії теж можуть бути ефективними — у разі застосування як єдиного методу терапії або як доповнення до інших профілактичних засобів.

Тривалість профілактичного лікування визначається індивідуально. Перші результати лікування можна побачити вже за кілька тижнів терапії, однак іноді для досягнення терапевтичного ефекту потрібно більше часу (понад три чи навіть понад шість місяців). Саме тому, під час лікування мігрені дуже важливо, аби лікар детально пояснив особливості обраного типу лікування, сформував реалістичні очікування від терапії та попередив про можливі побічні ефекти.