Як оптимізувати лікування мігрені?

Кожен пацієнт із мігренню завбачливо носить із собою скоропомічну пігулку, без якої больовий напад ризикує розвинутися до жахаючих масштабів.

Проте, тут може критися підступний нюанс: занадто частий прийом знеболюючих може призвести до… головного болю. Це неприємне явище має назву абузусний головний біль або головний біль, пов’язаний з надмірним застосуванням лікарських засобів. Такий головний біль може розвинутися при регулярному застосуванні щонайменше одного скоропомічного засобу 10 і більше днів на місяць протягом трьох місяців. До розвитку головного болю через надмірне споживання ліків може призвести занадто частий прийом будь-яких абортивних препаратів від мігрені, включаючи нестероїдні протизапальні засоби, похідні ерготаміну, триптани. Однак, найчастіше ця проблема виникає при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, враховуючи їх загальну доступність та широкий вибір.

Пацієнти з мігренню стикаються із головним болем через надмірне споживання ліків частіше, ніж пацієнти із іншими видами головних болів (наприклад, у випадку головного болю напруги).
Ще один цікавий факт – часте застосування знеболюючих засобів для зняття інших видів болю (наприклад, болю в спині) переважно не викликає даного виду головного болю.

Щоб уникнути розвитку головного болю внаслідок надмірного застосування ліків, слід приймати скоропомічні препарати від головного болю не більше 2-3 днів на тиждень. З підрахунком загальної кількості днів застосування засобів абортивної терапії допоможе щоденник головного болю. Його регулярне та ретельне заповнення дасть вам змогу контролювати прийом ліків.
Слід також пам’ятати про наявність превентивної терапії, завданням якої, є скорочення кількості больових нападів, а разом з ними – і частоти застосування знеболюючих засобів.

Потребу в призначенні профілактичного лікування визначає лікар. При цьому перелік показань для профілактичного лікування є досить широким:

• напади суттєво перешкоджають життю, незважаючи на застосування скоропомічних засобів,
• часті напади мігрені (≥ 4 мігренозних дні на місяць),
• протипоказання до застосування триптанів та/або інших абортивних препаратів,
• недостатня ефективність або надмірне використання засобів абортивної терапії,
• побічні ефекти при застосуванні засобів абортивної терапії,
• геміплегічна мігрень або інші рідкісні види мігрені, які супроводжуються ризиком виникнення неврологічних ускладнень;
• бажання пацієнта.

Існують різні види профілактичних засобів, що мають свої переваги й недоліки та особливості застосування.

До прикладу, β-блокатори показані для використання у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця. Але їх слід уникати у випадку бронхіальної астми чи хронічного обструктивного захворювання легень.
Антидепресанти демонструють хороший ефект у пацієнтів із супутньою депресією чи безсонням, однак мають високий ризик розвитку побічних ефектів і не підходять пацієнтам літнього віку.
Протисудомні препарати не сумісні із можливою вагітністю (а більшість пацієнтів з мігренню – жінки дітородного віку).
Також більшість препаратів традиційної превентивної терапії об’єднують деякі організаційні складнощі, пов’язані із щоденним прийомом таблеток та кропітким процесом підбору оптимального дозування.
Ботулінотерапія – один із напрямів профілактичної терапії мігрені, який може застосовуватись при її хронічній формі. Таке застосування відрізняється від косметичних ін’єкцій за дозуванням, кількістю точок введення та терапевтичною метою.
Анти-CGRP превентивна терапія ─ новий напрям, що має доведену ефективність та сприятливий профіль безпеки згідно з клінічними дослідженнями. При цьому, ін’єкція здійснюються раз на місяць або квартал.

Іноді для досягнення бажаного ефекту необхідно комбінувати декілька різних профілактичних засобів.
Деякі підходи нефармакологічної терапії теж можуть бути ефективними – при застосуванні як єдиний метод терапії або як доповнення до інших профілактичних засобів.
Тривалість профілактичного лікування визначається індивідуально. Перші результати лікування можна побачити вже за кілька тижнів терапії, однак іноді для досягнення терапевтичного ефекту потрібно більше часу (понад три чи навіть понад шість місяців). Саме тому, при лікуванні мігрені дуже важливо аби лікар детально пояснив особливості обраного виду лікування, сформував реалістичні очікування від терапії та попередив про можливі побічні ефекти.